Запитання й відповіді

Сексуальні домагання або сексуальне насильство над дітьми чи підлітками – це будь-який сексуальний акт, який здійснюється над дітьми та підлітками або в їхній присутності проти їхньої волі або на який вони не можуть свідомо дати свою згоду через фізичну, емоційну, розумову чи мовну незрілість. Злочинець використовує свою владу чи авторитет для задоволення власних потреб за рахунок дитини.

Це соціологічне визначення стосується всіх неповнолітніх. Для осіб віком до 14 років зазвичай вважається, що вони не здатні давати згоду на статеві акти. Подібні дії завжди потрібно кваліфікувати як сексуальне насильство, навіть якщо здається, що дитина дає на це згоду.

Враховуючи наявні дані, важко оцінити, наскільки часто в Німеччині відбувається сексуальне насильство над дітьми та підлітками. Поточний стан знань про частоту сексуального насильства стисло викладено на сайті Незалежного уповноваженого з питань сексуального насильства над дітьми.

Хочете дізнатися більше? Корисну інформацію про законодавство та кримінальну відповідальність за сексуальне насильство можна знайти в розділі «Юридична інформація».

Сексуальне чи сексуалізоване насильство над дітьми та підлітками – це інші терміни для позначення сексуальних домагань. У Німеччині терміни «сексуальні домагання» (sexueller Missbrauch) або «жорстоке поводження з дітьми» (Kindesmissbrauch) використовуються в громадських місцях, у ЗМІ та в політиці.
Термін «сексуальні домагання» також згадується у Кримінальному кодексі. Таким чином, на відміну від звичайного формулювання, у кодексі визначено лише каральні форми сексуального насильства.

Експерти консультаційних центрів і науковці часто говорять про сексуальне насильство над дітьми та підлітками. Таке формулювання підкреслює, що йдеться про насильство, яке здійснюється у сексуальній сфері. Термін «сексуалізоване насильство», який також використовується, йде ще далі. Він наголошує на тому, що сексуальність використовується злочинцем для вчинення насильства.

Існує багато дій, які класифікуються та сприймаються як сексуалізований перетин кордонів або сексуальне насильство. Не всі подібні дії караються згідно із законом. Тим не менш, немає жодних сумнівів: чи сприйме дитина або підліток ситуацію як жорстоке поводження та постраждає від його наслідків, не залежить від того, чи було насильство покараним.

Сексуальне насильство починається із сексуальних домагань. Як правило, це не переслідується згідно із законом. Приклади сексуальних домагань:

• хтось ображає дитину сексуальними словами;
• хтось дуже уважно спостерігає за дитиною, дивлячись, наприклад, на інтимні місця, попу або груди;
• хтось ненадовго торкається дитини через одяг, наприклад, в області інтимних місць або грудей.

Якщо людина робить це випадково, це вважається порушенням кордонів. У цьому випадку важливо, щоб вона вибачилася перед дитиною.

Злочинне насильство, яке карається законом, – це випадок, коли доросла або молода людина здійснює статеві акти з тілом дитини. Це, наприклад, ситуації, коли кривдник примушує дитину задовольнити свої потреби, торкається її статевих органів або цілує дитину язиком. Серйозні сексуальні домагання передбачають вагінальне, оральне або анальне проникнення. Тобто: злочинець проникає в тіло дитини.

Існують також злочинні акти жорстокого поводження, під час яких зловмисник не торкається безпосередньо тіла дитини. Наприклад, мастурбувати на очах у дитини, роздягатися, навмисно показувати дитині порнографічні зображення або просити дитину зайнятися статевим актом перед вебкамерою. Особлива форма сексуального насильства полягає у фотографуванні чи відеозйомці актів насильства.

Сексуальне насильство найчастіше відбувається там, де дитина знає ґвалтівника, тобто в найближчому соціальному оточенні дитини та підлітка. Це може бути коло друзів і знайомих сім’ї, сусіди, а також члени родини. Діти й підлітки також зазнають сексуального насильства в освітніх, спортивних і розважальних закладах.

У реальному житті сексуальне насильство, яке здійснюється сторонніми злочинцями, як правило, є винятком, але в Інтернеті це не так. Можна припустити, що кількість злочинців, які є незнайомцями, збільшується в мережі. Активні та часто дуже особисті бесіди можуть викликати в дітей і підлітків враження, що люди, з якими вони розмовляють, не є незнайомцями. Це заважає їм сприймати ситуацію як небезпечну.

Організоване сексуальне насильство відноситься до особливо серйозної форми сексуального насильства над дітьми. Організоване насильство вчиняється кількома злочинцями або навіть групами злочинців, які, наприклад, часто експлуатують дітей із комерційною метою.

Організоване насильство може мати також ідеологічне підґрунтя. Воно може бути сатанинським, релігійним або правоекстремістським. Воно використовується, зокрема, для нібито виправдання насильства, для прив’язки потерпілих до групи та інтенсифікації діяльності. Насильство з таким ідеологічним забарвленням називається ритуальним.

Хочете дізнатися більше? Корисну інформацію з цієї теми можна знайти в розділі «Організоване сексуальне й ритуальне насильство».

Сексуальне насилля може торкнутися всіх дітей і підлітків, незалежно від статі, віку, соціального чи культурного походження. Близько двох третин постраждалих – дівчата, третина – хлопці.

До групи особливого ризику належать також особи з інвалідністю: Діти й підлітки з когнітивними та/або фізичними вадами набагато більше схильні до ризику стати жертвами жорстокого поводження і, таким чином, залишитися самотніми. Діти й підлітки, які проживають без батьків або постійних родичів в інтернатах для дітей, молоді та людей з обмеженими можливостями або у психіатричних клініках також належать до групи особливого ризику сексуального насильства.

Це також стосується дітей і підлітків із досвідом біженців, дітей і підлітків, чиї батьки або опікуни мають обмежені можливості для захисту, а також дітей і підлітків із сімей із дуже чітко сформованим традиційним розподілом гендерних ролей і авторитарним стилем виховання. Краще захищеними є діти, які живуть у хороших умовах, емоційно та фізично стабільні та обізнані в питаннях сексу відповідно до свого віку.

Часто сексуальне насильство над дітьми здійснюють чоловіки та хлопці-підлітки. Але жінки й дівчата-підлітки також вчиняють сексуальне насильство над дітьми.

Єдиного профілю кривдника немає. Чоловіки, які здійснюють насильство, можуть бути вихідцями з різних соціальних класів. Вони можуть бути гетеросексуалами або гомосексуалістами, і зовні нічим не відрізняються від чоловіків, які не вчиняють насильства.

Досі в Німеччині проведено небагато досліджень щодо жінок, які здійснюють насилля. Сексуальні домагання зі сторони жінок завдає постраждалим такої ж шкоди, як і насилля з боку чоловіків; їхні дії можна порівняти. Проте, цілком імовірно, що сексуальне насильство, вчинене жінками, виявляється рідше, оскільки прийнято вважати, що вони рідко вчиняють щось подібне.
 

Сексуальне насильство над дітьми та підлітками не є ненавмисним чи випадковим. Більшість кривдників діють більш-менш свідомо, дотримуючись певного плану, який називається «стратегією злочинця». Ця стратегія стосується ініціювання дії, її виконання, а також докладання зусиль для приховування злочину.

Кривдники маніпулюють як жертвою, щоб змусити її підкоритися й не дозволити їй довіритися комусь, так і її захисним оточенням. Лише якщо злочинцеві вдасться достатньою мірою маніпулювати думкою оточення, батьків чи колективу в установах, дії можна здійснювати безперешкодно, не викликаючи підозр. Зовсім інша ситуація, якщо зловмисники шукають своїх жертв у мережі Інтернет: вони можуть зосередитися виключно на дитині чи підлітку та практично не хвилюватися, що їх виявлять родичі жертви.

Більшість зловмисників не діють спонтанно, а мають свій план і прорахунки – так звана «стратегія злочинця». Дітей і підлітків обирають свідомо, намагаючись знайти точки дотику та слабкі сторони. Або вони зосереджуються на дітях і підлітках, чию довіру та прихильність вони вже мають або можуть легко завоювати.

Сексуальне насильство над дітьми або підлітками виникає з різних причин. Важливим мотивом таких дій є бажання продемонструвати свою владу й отримати відчуття переваги шляхом здійснення цього вчинку.

У деяких кривдників, рідше жінок, також має місце педофілія – зосередженість на статевому контакті з дітьми. Це означає, що, на відміну від більшості злочинців, вони мало відчувають або взагалі не відчувають сексуального потягу до дорослих. Популярна думка, що «всі ці люди всі хворі!» є помилковою. Діти й підлітки можуть розуміти це так, що злочинець насправді не несе відповідальності за свої дії. Навіть якщо в деяких виняткових випадках сексуальне насильство відбувається внаслідок певного розладу, злочинці завжди несуть відповідальність за свою поведінку.

Чому зазвичай оточення нічого не помічає або реагує запізно? Зловмисники не хочуть, щоб хтось помітив їхнє насильство. Щоб досягти успіху, вони зловживають не тільки довірою дитини, а також і її оточення. Кривдники слідкують за тим, щоб їх ніхто не звинуватив у такому вчинку, і поводяться як, наприклад, особливо турботливі, уважні та дбайливі люди.

Часто злочинці обіймають керівні посади. У зв’язку з цим оточення може не звертати уваги на їхню поведінку, недооцінювати їхні вчинки або не вживати жодних дій, навіть у випадку виявлення насильства. Особливо коли насильство відбувається в сім’ї, оточенню важко його розпізнати й вирішити цю проблему: члени сім’ї емоційно прив’язані до кривдника та бояться руйнування сім’ї та осуду в суспільстві.

Багато злочинців працюють на роботах, які дають їм можливість непомітно перебувати біля дітей. Вони користуються своєю хорошою репутацією в колективі навчальних, спортивних чи релігійних закладів, у яких вони працюють, і довірою батьків. Вони часто демонструють свою педагогічну майстерність і стають популярними серед дітей і колег або в колективі. У результаті ніхто спочатку не повірить чуткам про їхню про погану поведінку.

Багато людей задають собі це питання. Ситуація особливо напружена, якщо люди, які звертаються за порадою, добре знають потенційного злочинця.

Але в будь-якому випадку: зберігайте спокій і не говоріть відразу про свою підозру людині, про яку йдеться, а зверніться за підтримкою. Перш ніж потенційний злочинець дізнається, що йому оголошено підозру, потрібно забезпечити захист для дитини чи підлітка. Інакше існує серйозний ризик того, що кривдник тиснутиме на дитину чи підлітка, таким чином змушуючи їх мовчати. На жаль, це також стосується людей із вашої родини, друзів або знайомих, колег та інших людей із вашого соціального оточення.

Сексуальне насильство важко розпізнати. Лише зрідка діти або підлітки зазнають травм, які чітко вказують на сексуальне насильство. Відсутні також інші ознаки, які проявляються в кожному випадку та є очевидними індикаторами. Однак, якщо поведінка дитини або підлітка кардинально змінюється, дорослі завжди мають бути напоготові.

Деякі діти та підлітки стають занадто тривожними або навіть агресивними. Іншим дуже складно зосередитися, через що виникають проблеми у школі. Треті намагаються все робити правильно та поводяться дуже ненав’язливо. Постраждалі діти та підлітки часто віддаляються від оточуючих. Багато хто також хворіє. Наприклад, вони можуть страждати від головного болю або болю в животі, погано сплять, у них виникають шкірні захворювання. Дехто може завдавати собі болю та травмуватися. Інші діти або підлітки їдять дуже мало або дуже багато. Деякі підлітки також вживають наркотики, алкоголь або набувають інших залежностей.

Сексуальна поведінка також може вказувати на сексуальне домагання. Поведінка набуває сексуального відтінку, якщо вона не відповідає віку неповнолітнього та/або порушує межі інших. Кожна з цих аномалій може мати й інші причини. Важливо, щоб дорослі серйозно ставилися до змін у поведінці дітей і підлітків і розмовляли з ними про це.

Постарайтеся завоювати довіру дитини. Для цього потрібен час. Проведіть разом час і запитайте, як у дитини справи. Запропонуйте дитині поговорити про проблеми. Ви також можете сказати дитині, що ви хвилюєтеся, наприклад, через те, що вона виглядає засмученою або що вона змінилися. Дайте дитині час виговоритися. Не тисніть на дитину; натомість частіше розмовляйте з нею. Поясніть, що іноді існують таємниці, які нам неприємні, і що їх можна обговорити.

Не будьте упередженими, але залишайтеся відкритими для інших пояснень своїх спостережень або дивних відчуттів. Домагання – це лише одне з можливих пояснень. Щоб не бути упередженим, варто також уникати закритих питань. Закриті запитання – це такі, на які можна відповісти «так» або «ні». Приклад закритого запитання: «Чи зробила вам ця людина боляче?» Такі запитання вже передбачають певний тип відповіді, впливаючи на дитину та змушуючи її «жити» відповідно до встановлених очікувань.

Під час судового розгляду дуже важливо, щоб дитина не піддавалась впливу будь-яких інших осіб, наскільки це можливо. Трапляється, що дитина відповідає на запитання по-різному, що може викликати у вас, як у людини, яка намагається допомогти, відчуття невпевненості. З іншого боку, відкриті запитання («Як ти себе почуваєш?», «Що ви разом робили?», «Що потім сталося?») допомагають дитині розповісти про ситуацію своїми словами, а вам – визначити можливості для надання необхідної підтримки.

Ставлячи дитині відкриті запитання, пам’ятайте: не змушуйте дитину говорити про те, чого вона не хоче. Таким чином ви будете тиснути на дитину. Більшість дітей тоді більше нічого не скажуть і замовчуватимуть про домагання. Або скажуть те, що хочуть почути дорослі, таким чином намагаючись виправдати їхні надії.

Коли ваша дитина говорить про жорстоке поводження, не запитуйте в неї про подробиці. Потрібно вміти правильно ставити запитання, тому в цій ситуації краще довіритися фахівцям. Пам’ятайте, що ви хочете допомогти дитині, а не довести провину кривдника.

Так само потрібно розмовляти також із підлітками: як і з дітьми, з підлітками також необхідно враховувати їхній індивідуальний розвиток і життєвий досвід.

Скажіть дитині, що довіряєте їй, і похваліть за мужність. Дайте зрозуміти, що ви повністю на її боці. Зберігайте спокій і не дійте необдумано. Усвідомте, що відчуваєте потребу діяти, але для дитини перший крок уже зроблено: вона більше не наодинці зі своїми переживаннями. Знайдіть час, щоб правильно обдумати подальші дії. Скажіть дитині, що зараз вам потрібно подумати, як правильно їй допомогти. Своєчасно повідомте дитину про заплановані дії. Спробуйте переконати її у правильності вашого плану. Не обіцяйте, що збережете все в таємниці. Адже тоді ви не зможете допомогти. Важливо записувати всі спостереження та висловлювання дитини.

У випадку з підлітками важливо більшою мірою залучати їх до процесу. Це сприятиме зміцненню їхнього почуття самовизначення.

Ні, ніхто не зобов’язаний повідомляти поліцію про підозри. Чи повідомляти про випадок, повинна вирішувати потерпіла дитина чи підліток та їхні батьки, якщо вони самі не є підозрюваними. Проте, якщо ви стурбовані тим, що здоров’ю або життю вашої дитини загрожує безпосередня небезпека, повідомте поліцію.

Не вживайте заходів самостійно, зверніться за допомогою до професіонала. Найкраще звернутися до місцевого консультаційного центру, який спеціалізується на питаннях сексуального насилля. Працівники таких консультаційних центрів є досвідченими й обізнаними та супроводжуватимуть вас під час усіх подальших кроків. Адреси спеціалізованих консультаційних центрів у вашому регіоні можна знайти в розділі «Пошук допомоги».

Щоб обговорити ситуацію та отримати загальне уявлення про те, що робити далі, ви також можете звернутися за конфіденційною порадою на гарячу лінію для допомоги постраждалим від сексуального насилля . Консультанти гарячої лінії вислухають вас, дадуть порали та правильні контакти у вашому регіоні.

Якщо підозрюється, що сексуальне насильство відбувається в сім’ї, управління у справах молоді та, якщо це можливо, сімейний суд також повинні вчасно втрутитися. Вони можуть надати належну підтримку та вжити відповідних заходів для захисту дитини. Зверніться безпосередньо до місцевого управління у справах молоді, сімейного суду або поліції, якщо ви вважаєте, що зараз дитині загрожує небезпека стати жертвою (сексуального) насильства. Це можна зробити анонімно.

Консультант гарячої лінії уважно слухає вашу історію. Він слухає та питає, якщо щось незрозуміло. Ці додаткові запитання важливі, щоб фахівець на іншому кінці телефону міг краще зрозуміти й оцінити всю ситуацію.

Під час розмови у вас достатньо часу, щоб упорядкувати всю інформацію та подумати, що ви хочете та можете зробити далі. Ви отримаєте поради та підказки, як діяти далі. Якщо ви хочете, фахівець порадить служби підтримки у вашому регіоні, які допоможуть вам зробити наступні кроки. Вони також нададуть оцінку ситуації вашої дитини, якщо ви підозрюєте сексуальне насильство.

Працівники гарячої лінії не передають жодної інформації поліції. Консультація конфіденційна й анонімна.

Сексуальне насильство над дітьми та підлітками можуть здійснювати не лише дорослі, але значною мірою самі молоді люди. Але навіть діти дошкільного та молодшого шкільного віку можуть стати жертвами сексуальних нападів у сім’ї, по сусідству, у дитячому садку, школі, церковній громаді, у таборах відпочинку чи спортивних секціях.

Інтенсивність сексуальних нападів значно відрізняється: від разових або менш серйозних нападів, як-от стягування спортивних шортів на уроці фізкультури, до більш жорстоких нападів, наприклад, примус до лизання пеніса хлопчика. Деякі сексуальні зазіхання навіть нагадують дії дорослих злочинців. Щодо дітей віком до 14 років використовується термін «діти, які зазнали сексуального насильства», оскільки вони не хочуть, щоб їх класифікували як «злочинців», а їхні дії як «насильство».

Постраждалі діти й молодь можуть переживати дуже різні наслідки. Вони залежать від багатьох факторів, зокрема:

• наскільки інтенсивним був напад і наскільки великою була різниця у віці;
• наскільки безсилою та залежною почувала себе постраждала особа в цій ситуації;
• на що були схожі відносини між дитиною, що здійснює насилля, і постраждалою дитиною чи молодою підлітком.

У деяких випадках наслідки цілком можна порівняти з наслідками сексуального домагання зі сторони дорослих. Чи зможуть діти й підлітки впоратися з нападами інших дітей або підлітків без довгострокових наслідків, багато в чому залежить від того, наскільки рано дорослі помічають напади, втручаються, допомагають і підтримують постраждалих.

Діти й підлітки, які постраждали від сексуального насильства з боку інших дітей і підлітків, мають право на захист і допомогу. У деяких випадках цього можна досягти за рахунок педагогічно адекватної реакції фахівців – за потреби після консультації у спеціалізованому консультаційному центрі. Іноді постраждалі діти та підлітки потребують індивідуальної консультації у спеціалізованому консультаційному центрі, або навіть терапевтичної підтримки.

Чому діти та підлітки починають здійснювати сексуальне насилля? Сексуальне насильство з боку дітей і підлітків може мати різні причини. Особистий (сексуальний) досвід насильства з боку дітей, підлітків або дорослих може (але необов’язково) грати певну роль. Деякі діти й підлітки зазнавали сексуального насилля зі сторони дорослих у сім’ї або через порнографічні матеріали.

Серед жорстоких дівчаток і, особливо, хлопчиків також багато тих, хто хоче домінувати над іншими і їм важко дотримуватися кордонів. Деякі намагаються компенсувати власне почуття безсилля чи безпорадності сексуальним насильством. Інколи дуже малі діти ще не можуть контролювати свої імпульси.

Масові сексуальні напади зі сторони підлітків і дітей, які відбуваються неодноразово і які неможливо зупинити лише за допомогою виховних заходів, можуть свідчити про те, що дитина чи підліток, яка вчинила жорстоке поводження з іншою дитиною, перебуває в небезпеці. У цих випадках фахівці в галузі освіти зобов’язані звернутися за професійною підтримкою відповідно до § 8a Соціального кодексу (скорочено SGB VIII). Право на цю підтримку мають професійні групи, які знаходяться у професійному контакті з дітьми та підлітками (§ 8b SGB VIII).

Діти й підлітки, які здійснюють сексуальне насилля, мають право на допомогу. Для припинення їх образливої поведінки й усунення основних причин їм потрібна допомога кваліфікованих педагогічних фахівців, а також спеціалізовані консультації та лікування.

Ні, сексуальна цікавість і дослідження власного тіла та тіл інших дітей є частиною здорового сексуального розвитку дітей і підлітків.

Доцільно розмовляти з дітьми про межі та правила запобігання сексуальним нападам а також ненавмисній шкоді. Загальна заборона «гри в лікаря» збільшує ризик того, що діти залишаться наодинці з тими, хто вчиняє жорстоке поводження.

Звичайно, статеві акти за згодою між молодими людьми одного віку не вважаються сексуальним насильством. Однак інколи дуже складно виявити межу між статевим актом за взаємною згодою та нападом. Тут необхідно переконатися, що учасники спілкуються на рівних, обидва здатні домовитись і в жодному разі не застосовується ні тиск, ні примус.

Наприклад, соціальний тиск зі сторони підлітків такого ж віку може змусити їх погодитися на дії, які насправді їм не подобаються.

Дедалі більше злочинців використовують цифрові медіа для сексуального насилля над дітьми. Це також називається сексуальним домаганням із використанням цифрових медіа. Сексуальне домагання з використанням цифрових медіа може відбуватися по-різному, наприклад:

• Людина фотографує чи знімає статеві акти за участю дітей. Для цього використовується спеціальний термін – зображення жорстокого поводження. Деякі люди (і кримінальний кодекс) вважають також: Дитяча порнографія, яка, однак, зменшує ступінь тяжкості злочину.

• Людина розміщує в мережі зображення жорстокого поводження з дітьми.

• Людина використовує Інтернет, впливаючи на дитину з метою здійснення сексуального насильства над нею (це називається «кібергрумінг»).

• Людина розміщує в Інтернеті фотографії або відео сексуального характеру без згоди зображеної особи. Або людина погрожує надіслати фотографії та шантажує зображену на них особу.

• Людина надсилає дітям порнографічні зображення або відео проти їхньої волі.

Якщо ви натрапите в Інтернеті на зображення жорстокого поводження, про це необхідно повідомити до онлайнового бюро скарг jugendschutz.net або до загального відділу скарг Асоціації інтернет-індустрії та Організації з добровільного самоконтролю постачальників мультимедійних послуг. Можна також проінформувати поліцію або відповідне земельне управління кримінальної поліції. Більшість із цих установ мають спеціалізовані відділи боротьби з кіберзлочинністю.

У таких соціальних мережах, як Facebook, Instagram тощо, про образливі дописи, коментарі або людей, які надсилають зображення жорстокого поводження, можна повідомляти безпосередньо постачальника, використовуючи для цього відповідні вбудовані функції.

Батьки повинні досліджувати Інтернет разом зі своїми дітьми. Вони повинні супроводжувати їх під час перших кроків і узгоджувати правила використання Інтернету. Наприклад, це стосується реєстрації дітей молодшого шкільного віку на захищених сайтах. Чим старшими стають діти, тим складніше з ними домовитися про те, які сайти їм можна відвідувати, а які ні. Як довго їм можна сидіти перед ноутбуком, смартфоном чи комп’ютером? Що їм дозволено робити? З ким їм можна дружити онлайн? Усе це потрібно вирішувати разом.

Загалом не надто турбуйтеся, але будьте уважні. Повна заборона користування Інтернетом може призвести до того, що діти й підлітки користуватимуться Інтернетом без відома своїх батьків і можуть приховати від них свій негативний досвід. Батьки повинні цікавитися, які сайти відвідують або якими соціальними мережами користуються їхні діти. Вони повинні запитати, якщо відчувають, що щось не так. Корисні матеріали з цієї теми можна знайти на порталі «Знання забезпечують захист».

Для тих, хто зазнав сексуального насильства в дитинстві та юності, наслідки можуть бути різними – від психічного стресу та розладів до фізичних захворювань, економічних і часто екзистенційних надзвичайних ситуацій. Як показує досвід, належна професійна допомога може зменшити наслідки пережитого насильства й забезпечити для постраждалих необхідну підтримку. Йдеться про консультації, терапію та допомогу у кризових ситуаціях, а також про полегшення в повсякденному житті та про фінансову допомогу. Можливі також юридичні дії.

Основне завдання консультаційного центру полягає в наданні допомоги постраждалим. Ви можете звернутися до консультаційного центру, якщо стали жертвою жорстокого поводження або маєте підозри щодо цього, і вам потрібна конкретна та практична допомога або додаткова інформація.

У консультаційному центрі ви можете спокійно розповісти спеціалістам, що з вами сталося. Розкажіть про вашу ситуацію. Запитайте все, що хочете, навіть якщо ви не впевнені. Консультанти обговорять із вами всі можливі варіанти й подальші дії, щоб ви могли прийняти для себе правильне рішення.

Консультація зазвичай безкоштовна, в окремих випадках можливі добровільні внески. Звісно, що за вашим бажанням усе відбувається конфіденційно й анонімно. Якщо ви відвідуєте консультаційний центр, не ініціюйте жодних обов’язкових або тим більше юридичних дій.

• Як працюють консультаційні центри?Докладніше про консультаційні центри та їхню роботу можна дізнатися в розділі «Консультування».
• Де поблизу можна отримати допомогу? Для пошуку найближчих консультаційних центрів перейдіть до розділу «Пошук допомоги».
• Яку підтримку надає гаряча лінія? Про це розповідає консультант Таня фон Бодельшвінг у своєму інтерв’ю.

Саме у кризовій ситуацій професійна підтримка може бути особливо важливою. Наприклад, якщо ви не можете впоратися із ситуацією самостійно або за підтримки близьких людей і ви більше не знаєте, що робити. Кожен має право на професійну допомогу – у будь-який час.

Допомога людям у кризових ситуаціях відрізняється як доступністю, так і типом підтримки. До основних пропозицій належать:

• кризові та соціально-психіатричні служби;

• телефонні консультації та кризові служби;

• онлайн-консультування;

• центри психосоціального контакту та консультування;

• лікарі та психотерапевти;

• травмпункти, амбулаторії захисту жертв насилля, амбулаторії захисту дітей, які постраждали від насилля, або відділення амбулаторної психіатрії;

• притулки.

Коли криза загострюється і у вас психічний розлад, потрібно негайно звернутися за допомогою. Зателефонуйте до служби порятунку за номером 112. До цієї служби також можна звернутися, якщо ви думаєте про самогубство та потребуєте термінової допомоги. В екстрених випадках також можуть допомогти соціально-психіатричні служби та поліція. Щоб зв’язатися з поліцією, зателефонуйте за номером 110.

Крім цього,можна в будь-який час звернутися до відділення екстреної медичної допомоги. Медичний і терапевтичний персонал знає, що робити в екстрених випадках, надасть необхідні консультації та за потреби ліки. У жодному разі не варто зволікати зі зверненням за допомогою.

• Розпізнавайте кризові ситуації та звертайтесь за допомогою: Як розпізнати кризу й отримати необхідну допомогу описано в розділі «Допомога у кризових ситуаціях».

Так. Якщо ви хочете, щоб ваші травми оглянув і задокументував судово-медичний експерт, зверніться до амбулаторії захисту жертв насилля. Це буде особливо правильно, якщо все відбулося лише кілька годин або днів тому. Огляд травм і документування результатів здійснюється безкоштовно та без протоколу поліції. Таким чином ви зможете отримати докази, а потім подумати, хочете повідомляти про те, що сталося, чи ні.

Такий огляд можуть виконати лікарі будь-якого медичного закладу. Після огляду ви отримаєте висновок. Згодом ви зможете використати його як доказ під час судового розгляду та пред’явити його в поліції. Однак для подання скарги наявність такого експертного висновку не є обов’язковою. Огляд установ, які забезпечують анонімне документування наслідків насилля, можна знайти на сайті frauenrechte.de.

Амбулаторії захисту дітей, які постраждали від насилля, у свою чергу приділяють особливу увагу медичному захисту дітей. Вони оглядають випадки фізичного чи психологічного насильства, недбалості та сексуального насилля відносно дітей і за потреби ініціюють надання необхідної допомоги.

Багато постраждалих повідомляють, що їм дуже допомогло спілкування з іншими людьми, які також стали жертвами насилля. Так вони дізнаються, що не самотні у своїй біді. Групи самодопомоги – це хороший початок.

Під час зустрічей зазвичай ідеться не про конкретний досвід насильства, а надаються поради для повсякденного життя та взаємної підтримки. Існують також онлайн-форуми, на яких люди, які постраждали від сексуального насилля, обмінюються своїми хвилюваннями.

• Під час відвідування групи самодопомоги ви зможете: Дізнатися, на що слід звернути увагу та як знайти відповідну групу або інтернет-форум, можна в розділі «Самодопомога».
• Це надихає інших постраждалих: Макс Чолек розповідає про свій досвід відвідування групи самодопомоги. Ніколас Гааф розповідає про свій шлях переоцінки.

Психотерапія може допомогти постраждалим, а також їхнім близьким людям пережити насильство та його наслідки. Психотерапія – це лікування психічних захворювань за допомогою науково визнаних методів. Це відбувається під час особистої розмови між постраждалою особою та терапевтом і під час вправ, а в дітей також під час гри.

Якщо ви не знаєте, чи підійде вам психотерапія, ці питання можуть вам допомогти:

• Я почуваю себе інакше, ніж зазвичай? Мене це турбує?

• Чи маю я і далі думати про пережите насильство?

• Чи з’явилося в мене більше турбот і страхів?

• Чи є в мене скарги на здоров’я?

• Чи можу я добре спати? Я сплю більше, ніж зазвичай?

• Чи відчуваю я агресію та роздратування?

• Чи важко мені займатися повсякденними справами або ходити на роботу?

• Розмови із друзями більше мені не допомагають? Хіба мені немає з ким поговорити про свої почуття?

• Чи переживають за мене мої друзі та знайомі?

• Чи потрібна мені підтримка?

Хочете дізнатися більше? Усе, що вам потрібно знати про психотерапію та про те, як знайти необхідну допомогу, можна знайти в розділі «Терапія».

Якщо ви хочете, щоб злочинця було притягнуто до відповідальності й засуджено, необхідно подати заяву до поліції про вчинення злочину. Потім буде розпочато розслідування, під час якого поліція та прокуратура намагатимуться з’ясувати, що сталося. За наявності достатніх доказів кримінальну справу може бути передано до суду, а винного – засуджено. Крім цього, проти злочинця можна також подати цивільний позов. Під час цивільного процесу ви можете подати позов про відшкодування матеріальних збитків або моральної шкоди.

Проте багатьом людям спочатку складно орієнтуватися у правовому полі. Тому що існує багато правил і формальностей. Постраждалі особи або законні опікуни постраждалих дітей і підлітків запитують себе, наприклад: «Чи повинен(-на) я подати позов?», «Чого мені очікувати?», «У чому полягає робота поліції?», «Що відбувається в суді?» «Які дії я хочу виконати?» Крім цього, бути учасником судового процесу або самостійно подавати позов – це завдання не з легких.

• Ця інформація допоможе вам прийняти рішення в майбутньому: Про варіанти звернення до суду й додаткову інформацію на цю тему можна прочитати в розділі «Юридична інформація».

• Що ви можете очікувати? Заздалегідь зверніться за консультацією до консультаційних центрів або юристів . Це допоможе вам прийняти обґрунтоване рішення щодо подальших дій.

• Що означає кримінальне провадження для постраждалих? Адвокат Петра Ладенбургер розповідає вінтерв’ю про мотиви постраждалих і про те, як вони стають мужнішими.

Постраждалі від сексуального насилля в дитинстві та підлітковому віці можуть звернутися за фінансовою допомогою. Звісно, фінансова допомога не зменшить страждання, спричинені сексуальним насильством. Однак, щоб краще впоратися з наслідками насилля, багатьом постраждалим зазвичай потрібна психологічна й медична підтримка протягом тривалого часу. Фінансова допомога може відшкодувати ці витрати й допомогти знайти найкращий шлях у житті. Однак для отримання фінансової допомоги може знадобитися багато часу й зусиль. Щоб подати претензію про відшкодування збитків, необхідно виконати безліч вимог судів і адміністрації. Якщо ви вирішите звернутися за фінансовою допомогою, рекомендуємо проконсультуватися в компетентних спеціалізованих консультаційних центрах .

Хочете дізнатися більше? Корисну інформацію про отримання фінансової допомоги та конкретні пільги можна знайти в розділі «Фінансова допомога».