Ліза-Марія Кройц
постраждала

Реакція громадськості показала мені, що я не самотня

Для багатьох людей спорт — важлива частина їхнього життя. Але це також місце, де може статися сексуалізоване насильство. Жокейці Лізі-Марії Кройц також довелося це пережити — і вона продемонструвала масштаби проблеми за допомогою своєї кампанії.

Про Лізу-Марію Кройц

Ліза-Марія Кройц — професійна жокейка. Вона народилася в Магдебурзі, а зараз живе в Баден-Вюртемберзі. Раніше вивчала спортивну журналістику..

Як ви стали професійною жокейкою? Ви завжди про це мріяли?

Я завжди була дуже спортивною дитиною і пробувала себе в усіх можливих видах спорту. Я починала з легкої атлетики, була спринтеркою. Я цим справді дуже серйозно займалась і багато тренувалась. Але вже тоді я дуже любила коней. Завжди хотіла бути поряд із ними. Спочатку я їздила верхи лише на канікулах і час від часу брала уроки верхової їзди. У мене на меті було стати легкоатлеткою, а коні мані лишатися як хобі. Але коли прийшов день відбору в команду, мені сказали, що я маю вибрати — або коні, або легка атлетика. І я вибрала коней.

У спорті часто трапляється сексуалізоване насильство. Який досвід був у вас у кінному спорті?

Кінний спорт залишає багато простору для зловмисників і зловмисниць. Ті, хто навчає дітей і молодь, часто працюють із ними в дуже тісному контакті. Вони бачаться у стайні майже щодня. Часто вони залишаються з дітьми наодинці, бо батьки кажуть: «Позаймайся три-чотири години, а потім я тебе заберу». Крім того, кінь може бути засобом тиску, особливо на молодих вершників. Коні — це ж не тенісні ракетки. Ти любиш цю тварину, у вас із нею партнерські відносини. А тоді тобі хтось каже: «Тобі більше не можна їздити на моєму коні. Ти більше не їздитимеш із ним на турніри. Я подбаю про те, щоб його продали», — тоді це вже дуже важко, особливо в ранньому віці, і може змусити дітей мовчати.

Як можна запобігти таким ситуаціям? На що слід звернути увагу батькам?

На жаль, ми не можемо повністю запобігти сексуалізованому насильству у спорті. Але ми як суспільство можемо навчитися дивитися уважніше й вірити тим, хто постраждав. У разі підозри ми можемо запитати людину, як вона почувається й чи справді все гаразд. Краще запитати зайвий раз, ніж не запитати, коли потрібно. Батьки, які віддають своїх дітей на заняття спортом, також мають дізнатися всю потрібно інформацію: Як довго тренер працює у клубі? Де він працював раніше? Важливо просто знати передісторію. Після тренування батьки можуть запитувати в дітей, як воно пройшло, і звернути увагу на їхню поведінку.

У 2019 році ви розпочали кампанію проти сексуалізованого насильства у кінному спорті. Як так сталося?

На жаль, мій вид спорту часто сексуалізують. Я ж бачу себе в першу чергу спортсменом. Бриджі для верхової їзди — це мій професійний одяг. І так, я публікую в Інстаграмі фото, на яких я собі подобаюсь. У відповідь я, на жаль, отримую не тільки лайки, але й повідомлення, які дійсно йдуть нижче пояса. В одному випадку хтось дуже яскраво описав мені, що ця особа хотіла б зробити з моїм тілом. Це викликало у мене жахливу огиду й дуже розлютило. Я знаю, що інші спортсменки також відчувають сексуалізацію свого виду спорту — наприклад, у легкій атлетиці чи пляжному волейболі, де вони носять дуже відкритий одяг. Проте ця тема мене не відпускала. Я відчувала, що мушу із цим щось робити.

І що сталося потім?

Я записала відео і просто говорила в камеру: «Привіт, я насправді не інфлюенсерка, але мені потрібно виговоритися: Скажіть, будь ласка, наскільки погано те, що суспільство так відверто сексуалізує нас, жокеїв і жокейок?». Після цього зі мною зв’язалися багато людей і розповіли свої історії. Тоді я створила хештег #UYVEQUESTRIAN – USE YOUR VOICE! і запитала людей, чи можу я анонімно розповісти їхні історії. Просто щоб показати: Це — не поодинокий випадок. Поговорімо про це? Я скористалася своїми можливостями розголосу й хотіла заохотити інших робити те саме.

Реакція громадськості показала мені: Я не одна. Є багато людей, які відчувають те саме. Сьогодні я щаслива. Моє життя триває. У мене хороші взаємини з моїм тілом і моєю сексуальністю.

Якою була реакція?

Були різні хвилі реакції. На початку це був мега-хайп. Але ніде правди діти, було і два срачі. Багато старших чоловіків писали на мою поштову скриньку щось на кшталт: «Мабуть у тебе, привілейованої дитини, немає справжніх проблем?». Крім того, мене називали «огидною феміністкою» і навіть гірше. На додачу хтось написав, що я маю бути вдячна, якщо до мене взагалі хтось доторкнувся. Або що ви маєте насолоджуватися такими речами, якщо не можете їм запобігти. Але було й багато позитивних реакцій.

Розкажіть про це більше!

Я двічі був на телебаченні, на ZDF і MDR, і часто давала інтерв’ю. Після цього я почала отримувати шалену кількість повідомлень — іноді 1500 за один день. І я відповіла на кожне з них. Тому що я хотіла показати людям, що вони не самотні. Вони мають знати, що я їх поважаю, що вони можуть наважитися говорити на цю тему. Це зайняло в мене надзвичайно багато часу. Але я переконана, що це було того варте. Ці історії також відкрили для мене новий кут погляду на проблему. Бо я сама — постраждала. І я вперше повідомила про це за допомогою цієї кампанії.

Як ви із цим впоралися?

Багато хто не знає, куди звертатися. Тож я дослідила це питання й розмістила всю інформацію на вебсайті. Є також анонімний телефон довіри та асоціація, куди можна повідомляти про інциденти. Я також розмовляла з юристкою та психологинею. Вони мені пояснили, де постраждалі можуть знайти правову допомогу та які є варіанти терапії. Мені було дуже важливо передати ці знання. Багато людей писали мені, що ця інформація їм дуже допомогла.

Чи змінила кампанія вас особисто?

Завдяки кампанії я зрозуміла, наскільки важливо розповідати та опрацьовувати власну історію. Це не обов’язково має відбуватися публічно. Але реакція громадськості показала мені: Я не одна. По той бік монітора є багато людей, які відчувають те саме. Сьогодні я щаслива. Моє життя триває. У мене хороші взаємини з моїм тілом і моєю сексуальністю. Завдяки цій кампанії я змогла допомогти іншим людям. Це приємне відчуття.

Що надає вам сміливості?

Можливо, це мало кого здивує: Але мене надихають мої коні. Бо що б не трапилося в моєму житті, вони завжди поряд зі мною. Вони не судять. Любов і партнерство з моїми кіньми має для мене найбільше значення.

Історії, які надихають

Інтерв’ю | Суспільство

Мені б хотілося, щоб люди, які мене оточують, просто запитували, як у мене справи і чи все добре вдома. У моєму житті було так багато моментів, коли було зрозуміло, що зі мною щось не так.

Ліза Фаріх

Член Ради у справах постраждалих

Перейти до інтерв’ю
портретна фотографія Lisa Fahrig

Інтерв’ю | Терапія

Через сексуальні домагання зі сторони жінки моя чоловіча впевненість значно похитнулася. Я боровся з цим багато років. Це справді було жорстоко для мене. Мені знадобилося багато часу, щоб примирити обидві сторони.

Ніколас Гааф

Член Ради у справах постраждалих

Перейти до інтерв’ю
портретна фотографія Nicolas Haaf

Інтерв’ю | Консультування

У цій делікатній і особистій справі завжди потрібна сміливість. Незважаючи на це, я переконана, що розмова по телефону допомагає. Це перший крок, перші «прояви сміливості». І зазвичай завдяки цьому значно легше діяти далі.

Таня фон Бодельшвінг

Консультант гарячої лінії з питань сексуальних домагань

Перейти до інтерв’ю
портретна фотографія Tanja von Bodelschwingh

Інтерв’ю | Примирення

Ми хочемо отримати уроки з цих історій. Це центральний елемент примирення з тим, що сталося: огляд назад має стати основою навчання заради сьогодення та майбутнього.

Барбара Кавеманн

Член Незалежної комісії з боротьби із сексуальним насильством над дітьми

Перейти до інтерв’ю
портретна фотографія Barbara Kavemann

Інтерв’ю | Самодопомога

У нашій групі підтримки чоловіки можуть проявляти слабкість і їх за це не висміюють, а поважають. Це вже є важливим досвідом: мені не потрібно грати тут жорсткого хлопця, я можу показати свою вразливу сторону.

Макс Чолек

Член Ради у справах постраждалих

Перейти до інтерв’ю
портретна фотографія Max Ciolek

Інтерв’ю | Юридична інформація

Зміни, які я спостерігаю в багатьох постраждалих, дуже надихають і мотивують. Часто їм вдається знову знайти колишнє «я» під час цього тривалого процесу.

Петра Ладенбургер
Юрист

Перейти до інтерв’ю
портретна фотографія Petra Ladenburger

Інтерв’ю | Люди з обмеженими можливостями

У серйозних кризових ситуаціях надзвичайно корисно звернутися за порадою ззовні, не замикаючись у власному колі. Ми дивимося на все суб’єктивно й можемо допомогти вирішити питання нейтрально.

Піа Віттхьофт

Керівник консультаційного центру Mutstelle, Берлін

Перейти до інтерв’ю
портретна фотографія Pia Witthöft

    Телефонуйте, навіть якщо сумніваєтесь

    Поспілкуйтеся з консультантами гарячої лінії з питань сексуальних домагань. Ваш дзвінок анонімний і безкоштовний.

    0800 22 55 530

    Консультації по телефону:

    Пн., Ср., Пт.: з 09:00 до 14:00
    Вт., Чт.: з 15:00 до 20:00

    Напишіть повідомлення

    Гаряча лінія з питань сексуальних домагань також надає консультації онлайн. Анонімна реєстрація на онлайн-консультування через гарячу лінію забезпечує конфіденційне спілкування з консультантами.